За 10 років у сфері озвучки я бачив, як змінюються не тільки голоси — а цілі звички споживання контенту. Роки у сфері озвучки навчили мене простій речі — голос формує культуру споживання. Не актори, не платформи, а саме голос.

Китайці традиційно дивляться з субтитрами — там дубляж практично відсутній, навіть в кінотеатрі. Можливо це пов’язано зі швидким споживання, але не точно=)
Поляки — обирають оригінальний звук і саби, або старий добрий формат “лектор”. Бо англійська давно стала робочою.
А ми, українці, — дивимося в озвучці. І це важливо. І це не просто звичка — це частина нашої ідентичності.

📈 Українська озвучка стала культурним маркером

З аматорів, які писали в кухнях, у підвалах, без контрактів і студій. Але з душею.
Саме ці “любительські” голоси створили той ефект довіри, якого не вистачає офіційним дубляжам. Бо там — душа, а не диктор.

І саме ці “любительські” проєкти створили довіру до українського голосу — живого, впізнаваного, людяного.

Так, у нас є “офіційна” озвучка — часом ідеально записана, але холодна. Я би сказав “пластмасова”, як помідори з АТБ. Є і фанатські команди, які зробили більше для популяризації українського озвучення, ніж телеканали. Перше, чомусь на думку приходить спільнота “В одне рило”, це український “Кубик в кубе”.

🧩 Цікаво, що поштовхом до розвитку стала не лише потреба у “своїй мові” та війна, а й… гроші з гемблінгу

У 2010-х російський ринок піратської озвучки залили рекламними бюджетами онлайн-казино. Рекламу вбудовували прямо в народні переклади серіалів — і ці “народні” озвучки фінансували індустрію, хай і в тіні. Український ринок споживання — менший і бідніший, тому ми не мали такого фінансового бусту. Розвивались повільніше, але чесніше. І сьогодні це перетворюється на стійку довіру до українського голосу.

Українці ж підхопили цю хвилю — без грошей, але з талантом. Вони не мала таких інвестицій — але мала людей, які вірили в контент.

Ми довго дивилися на схід — споживали контент із російським голосом, копіювали формати. І тепер ідемо тими ж стежками, тільки своїми мовою та ритмом.
І це добре.

Тепер маємо власні улюблені голоси, студії та цілу екосистему. Тому українська озвучка — це не побічний продукт ринку. Це результат ентузіазму і попиту, а не фінансування.

Наприклад, “Сімпсони” в озвучці Doctor Zvuk, чого вартують.

Так, наш ринок менший і бідніший, але саме через це — більш щирий і людяний.

І, можливо, у цьому вся різниця між маркетингом і культурою.

💡 Цікаво, що зараз формується мікс аудиторії:

Частина глядачів любить якісну українську озвучку, а молода, “європейська” і медійно грамотна аудиторія — обирає англійську та субтитри. І це не протиріччя, а зрілість ринку.

Ми зараз у цікавій точці розвитку:

Є “народна” — емоційна, недосконала, але рідна, щира, з інтернету;

Інша — корпоративна, офіційна, контрольована, вилизана, але холодна.

Обидві важливі. Бо одна створює голос, а друга — легітимність. І між ними народжується справжня якість.

🌍 Для великих правовласників — HBO, Apple, Disney — ми досі часто “країна СНД”

Раніше міжнародні студії та правовласники — HBO, Disney, Apple, Paramount — розглядали Україну не як самостійний ринок, а як частину «пакету СНД». Це означало, що права на контент продавалися разом із Росією, Білоруссю та іншими пострадянськими країнами, без урахування мовних чи культурних особливостей. Унаслідок цього український глядач отримував контент із російським дубляжем, навіть якщо локальна аудиторія вимагала українську доріжку. Для медіахолдингів це було просто економічно вигідніше — один контракт на великий регіон замість кількох національних.

Ситуація почала змінюватися після 2022 року, коли українська ідентичність стала виразним маркером на глобальному рівні. Різке зростання попиту на українську локалізацію в YouTube, Netflix і стримінгових сервісах показало: ринок існує і готовий платити за рідну мову. Відповідно, у медіагігантів з’явилася бізнес-логіка — розглядати Україну окремо. Netflix почав системно замовляти українські озвучки, HBO Max — готувати дубляжі до релізів, а Amazon Prime Video відкрив окрему категорію з українською доріжкою. Це зрушення від «спільного ринку» до повноцінної національної присутності.

Сьогодні Україна проходить етап становлення як самостійний контентний ринок у Східній Європі. Головні драйвери — зростання підписок, розвиток локальних студій дубляжу та державна політика підтримки мови. Для правовласників це створює нові можливості: доступ до лояльної, активної аудиторії з високим рівнем залученості. Для країни — це крок до культурної незалежності. Визнання України як окремого медіаринку означає не лише економічну доцільність, а й повагу до голосу, який нарешті звучить самостійно.

Netflix і HBO вже окремо замовляють українську локалізацію, бо бачать попит, цифри переглядів і унікальну аудиторію. Саме сьогодні ми нарешті виборюємо право звучати окремо.

І ця боротьба — не лише за переклад. Це боротьба за власний голос у світі медіа.

🧯 Міфи vs реальність

• «Молодь не слухає українською». Міф. Вона варіює формат (англійська + саби), але не відмовляється від українського.
• «Любительська озвучка = неякісна». Міф. Часто саме вона задала стандарти живого звучання.
• «Офіційна озвучка — завжди холодна». Частково. Коли продуманий режисура голосу, офіційні доріжки звучать по-справжньому.

🧠 Практичні висновки для ринку

Для платформ і правовласників

• Виділяйте Україну окремо в угодах на права. «Пакет СНД» ≠ сучасний підхід.
• Плануйте day-and-date релізи з українською доріжкою — це підвищує лояльність і видимість.
• Інвестуйте в голоси як у бренд-актив: кастинг, коучинг, сценічна драматургія, контроль інтонацій.

Для студій і продакшенів

• Поєднуйте технічну чистоту офіційного продакшену з емоційним кодом «народної» школи.
• Запрошуйте обличчя/голоси спільнот у професійні проєкти — там уже є довіра та аудиторія.
• Тестуйте мультидоріжки (UA дубляж / оригінал + саби / UA-коментар), працюйте з ретеншном і completion rate.

Для брендів і маркетологів

• Використовуйте впізнавані українські голоси у кампаніях; співпраця з локальними студіями дає вам тональність, а не просто звук.
• Міряйте не лише охоплення, а якість споживання: глибину, збереження перегляду, повтори.
• Думайте про спільноту, а не тільки про медіа: фанбази голосів — це вже медіаносії.

🎧 І так, молодь, освічена та глобальна, дедалі частіше обирає англійську з субтитрами.
І це не відмова від українського — це інший рівень аудиторії.
Ми не боїмося чути світ іншими мовами, але хочемо, щоб нас теж чули українською.

Бо мова — це звук. А звук — це нація.

озвучка #voiceover #україна #медіа #маркетинг #контент