Фільм “Совок”: іронія в назві, іронія в акторському складі, іронія в місці показу
У медіапросторі росії з’явилися дві новини про фільм із промовистою назвою “Совок”. Перша — реліз постера. Друга, значно цікавіша, — стрічка потрапила до конкурсної програми повнометражних фільмів кінофестивалю “Короче”, який пройде в Калінінграді з 18 по 23 серпня.
Символізм тут, звісно, безкоштовний: фільм із назвою, що є пострадянським сленговим позначенням людини з “радянським”, закостенілим мисленням, показують у Калінінграді — російському ексклаві, затиснутому між членами НАТО, який сама росія в офіційній риториці десятиліттями подає як “форпост” і “вітрину”. Іронія тут написала сценарій ще до того, як за нього взялися сценаристи.
Синопсис
Офіційний синопсис із сайту фестивалю звучить так: липовий бізнесмен заборгував криму авторитету і, щоб розрахуватися з боргами, погоджується виконати його доручення; у спробі позбутися боргів герой потрапляє в ще серйознішу халепу і тепер має зіграти в гру на виживання.
Сюжет про людину, яка бере на себе чужі зобов’язання, обіцяючи собі, що це швидко і безболісно, а натомість опиняється в набагато більшій та кривавішій пастці, ніж очікувала — це, звісно, просто типовий кримінальний трилер. Жодних інших асоціацій цей синопсис у глядача з Києва, Харкова чи Одеси викликати не повинен. Зовсім.
Хто в кадрі
Режисерка фільму — Діана Каді. У головних ролях — Олександр Головін, Олексій Серебряков, Глафіра Тарханова, Пауль Орлянський та інші.
Найцікавіший пункт тут — Олексій Серебряков. Це той самий актор, який ще у 2019 році публічно заявляв, що росія “розпалювала конфлікти” у Грузії, Чечні, Сирії, африканських республіках і, зокрема, в Україні, і називав себе активним пацифістом, який виступає проти війни. Актор емігрував до Канади ще у 2012 році. Наскільки ця позиція актуальна для нього станом на 2026 рік і чи змінювалась вона — окреме питання, яке варто перевіряти окремо, а не домислювати. Але сам факт, що людина з такою публічною історією висловлювань з’являється в конкурсній програмі фестивалю в Калінінграді, — деталь, яку важко оминути мовчки.
Розвінчання очікувань
Немає жодних підстав очікувати, що фільм “Совок” вийде в український прокат, з’явиться на MEGOGO, Kyivstar TV чи будь-якій легальній платформі в Україні. Ба більше — це навряд чи взагалі мало б цікавити українського глядача як щось, окрім ілюстрації того, чим живе російська кіноіндустрія на четвертому році повномасштабної війни: кримінальні трилери про борги та “ігри на виживання”, які знімають і показують люди, частина з яких публічно визнавала, хто саме розв’язує війни в сусідніх країнах.
Унікальний коментар
Показово, що назва “Совок” — слово, яким самі росіяни зневажливо описують застряглу в минулому, підневільну ментальність, — обрана без жодної рефлексії щодо того, наскільки точно вона описує саму країну, що організовує фестиваль. Синопсис про людину, яка намагається розрахуватися з боргом і натомість втрапляє в криваву гру на виживання, звучить як випадкова, але напрочуд влучна метафора зовнішньої політики росії останніх років: спроба “вирішити питання” силою, що щоразу закінчується глибшою ямою. Втім, це, найімовірніше, лише збіг — кримінальний жанр і без війни любить сюжети про борги, які не можна повернути мирним шляхом.