Фільм «Passages» (2023) — це романтична драма, режисером і спів–сценаристом якої виступив Ira Sachs.

Любов між кадрами: чому “Passages” — найчесніше кіно про гей-пару XXI століття

Подія відбувається в Парижі, і центральною є історія подружжя чоловіків, яке зазнає серйозної кризи, коли один з них починає роман із молодою жінкою.

Фільм звертається до тем сексуальності, бажання, ідентичності, змін у стосунках та подружньої вірності — але все це з чітким і дорослим підходом, без примітивної моралі чи стереотипів.

У цій статті я докладно розгляну сюжет, історію персонажів, їхні позиції та мотивації, а також цікаві факти, пов’язані з темою гомосексуальності та бісексуальності у фільмі й поза ним.

---

Сюжет

Центр сюжету — пара: Tomas (виконавець Franz Rogowski) і Martin (виконавець Ben Whishaw). Tomas — німецький режисер, що працює в Парижі; Martin — англієць, друкар за професією.

Вони прожили разом, має підоснову стабільності, але коли завершено новий фільм Tomas-а, на вечірці знайомиться з молодою вчителькою начальної школи, Agathe (виконавиця Adèle Exarchopoulos). Він запрошує її на танець, потім — після вечірки — романтична й сексуальна розв’язка стається між Tomas і Agathe.

Цей акт зраджує (або радше — порушує) їхню довгу спільну історію з Martin і запускає ланцюг подій: Tomas живе тепер між двома реальностями — подружжя з Martin і новий зв’язок з Agathe. Martin реагує по-різному: не відразу вдається до конфронтації, він намагається зрозуміти, але боляче потерпає. У фіналі Martin відмовляється супроводжувати Tomas до Венеції, дізнається, що Agathe зробила аборт (про що Tomas йому не сказав), і остаточно розриває стосунки. Tomas опиняється сам, блукає велосипедною дорогою Парижа.

Історія персонажів та їхні позиції

Tomas — це персонаж, який має зовнішній успіх: він режисер, харизматичний, обожнюваний, має стабільне відношення з Martin. Але внутрішньо він шукає більше: іншу форму бажання, нового імпульсу. Фільм показує, як він не тільки «зраджує» — він порушує внутрішню межу. Як зауважує Sachs: «Це фільм без сорому» — герой не терзається з приводу своєї помилки, радше досліджує бажання. Tomas не пасивний: він діє, хоч із егоїстичними мотиваціями. Він уособлює «ліберацію» — але також і хаос.

Martin — більш стабільна, врівноважена фігура, хоч і не без своїх тіней. Його позиція: він створив родину з Tomas, має спільне життя, і він вірить у цей зв’язок. Коли з’являється Agathe, він спершу відступає, але потім реагує — його розлука з Tomas стає очищенням. У фіналі він «вибирає себе». Це не героїчна постать, але вона має вагу: він не просто жертва — він суб’єкт.

Agathe — молода жінка, вчителька, яка входить у цей трикутник не як привид, а як реальна людина з власними потребами та амбіціями. Вона начебто має менший соціальний «ваговий клас» порівняно з Tomas, але вона має чесність: коли стає очевидним, що її роль в цьому трикутнику лише дестабілізує життя Tomas і Martin, вона йде. Її вихід підкреслює тему відповідальності за бажання.

Теми й режисерські рішення

Режисерська позиція Іри Сакса полягає у тому, щоб розкрити сучасну динаміку стосунків — не класичну гетеронормативну, а таку, яка враховує сексуальну й емоційну текучість. Як він сам каже: «Ідея квірності значно більше, ніж сексуальні уподобання».

Кілька важливих режисерських прийомів:

• Відмова від моральних ярликів: герої не оцінюються як «добрі» чи «погані», а подаються як люди з бажаннями, страхами, слабкостями.
• Фізична інтимність як елемент наративу: сцени сексу й близькості не приховуються, і саме це викликало рейтинг NC-17 у США.
• Візуалізація утрати і переходу: Париж — не просто фон, він стає символом змін, і велосипедна сцена в кінці підкреслює стан відчуження Tomas.
• Костюми й тілесність як частина характеру: актор Франц Рого́вскі (Franz Rogowski) говорив, як одяг персонажа впливав на його сприйняття.

Цікаві факти та аспекти, пов’язані з ЛГБТ+ темою

• Ben Whishaw, який грає Martin, відкрито ідентифікує себе як гей-актор. Він розповідав про те, як у його ранній кар’єрі бути відкритим геєм вважалося майже «інвалідністю».
• Франц Рого́вскі у інтерв’ю говорив про те, що в персонажі Tomas він переглянув питання гендеру, маскулінності: «Скільки в мені чоловіка? Скільки — жінки?»
• Режисер Іра Сакс критично ставиться до рейтингів, які обмежують фільми з сексуальними сценами між чоловіками. Він назвав рішення щодо NC-17 формою культурної цензури.
• У фільмі не йдеться про «вихід із шафи» або «гей-драму» в класичному сенсі — тут стосунки подано як частину життя, яке змінюється, і сексуальність персонажів не є єдиним визначником. Як Франц Рого́вскі зауважував: «Ідея бути квіром — набагато більше, ніж сексуальні вподобання».

Режисерський розбір фільму Passages (2023) режисера Ira Sachs

1. Початок: зйомки фільму → життя стає сценом

• Відкриття показує героя — Томаc (Franz Rogowski) — на знімальному майданчику: він режисер, прискіпливий до жестів актора, до кожного кроку вниз сходами.
• Цей вступ має символічне значення: режисер встановлює контроль над дією, людьми, рухом, емоціями — і саме ця прагнення контролю переноситься в його особисте життя. Sachs ніби каже: «ми дивимось на режисера, але життя не готове до режисури».
• Операторка Josée Deshaies використовує статичні кадри, великі площини, часто залишає героя в кадрі з простором навколо — так ми бачимо не тільки Томаcа, а й його відчуженість.

Режисерський висновок: початок фільму «ставить сцену» — не просто сюжет, а стан персонажа. Контроль vs. хаос, бажання змінити дійсність — і тривожна впевненість у власній здатності це зробити.

---

2. Танцювальна сцена — зародження «третього»

• Коли Томас із Мартіном (Ben Whishaw) приходять на вечірку після завершення зйомок, Мартін відмовляється танцювати, і Томас запрошує Агату (Adèle Exarchopoulos). Ця сцена — не просто нічний клуб: вона символічна точка входу нового бажання.
• Мізансцена організована так: камера спершу слідкує за Томасом, потім повертається до Агати, потім фіксує Мартіна — бачимо трьох в кадрі. Нічний світло, музика, рух — все створює стан «іншого простору», де правила старої пари (Томас–Мартін) тимчасово розслаблені.
• Цей момент позначає «перекладення» стосунків у зону бажання, ризику, нового простору. І вже тут видно: Томас прагне не стільки лишити Мартіна, скільки відчути інший режим буття.

Режисерська ідея: танець як портал — він переключає нитку розповіді від стабільності до нестабільності. Sachs показує: бажання не починається з драматичного крику, а з легкого руху, запрошення.

---

3. Конфронтація й признання — моральний вузол

• Ранок після ночі з Агатою: Томас приходить до Мартіна і прямо каже, що мав секс з жінкою і «відчув щось, чого давно не відчував».
• Сцена побудована майже театрально: довгі кадри, мало монтажу, багато пауз. Мартін спокійний спочатку, але в його міміці видно: «я не просто злий — я зруйнований».
• Візуально: світло натуральне, камера не підкреслює драму надмірно, але саме мінімалізм робить сцену потужнішою. Sachs не дає музики, не дає драматичних вставок — герой сам вкладається у цю напругу.
• Режисерска позиція: це не просто «зрада», це перевірка меж: межі довіри, межі бажання, межі моногамії (у ширшому сенсі). Martin виступає як дзеркало — не просто реагує, а показує, що в цій «зміні» він також має голос.

Висновок: ця сцена центральна для фільму — вона не вибухає, а «накручує» напругу, і через неї починається падіння стабільності.

---

4. Велика зміна: спільне життя на межі

• Томас і Агата починають зустрічатися — з’являється перспектива спільного життя, можливо — дитини чи спільного майбутнього. Мартін, втім, уже не пасивний: він шукає себе, показує, що може рухатись далі.
• Тут Sachs вводить тему тілесності не просто як секс, а як спосіб бути присутнім: довгі інтимні сцени без моралізацій, де персонажі шукають не просто задоволення, а новий спосіб бути. Hip Diggs+1
• Операторська робота: розкадровки з великою глибиною, герої часто зняті на середній відстані, акцент на простір між ними — це «проміжок» між бажанням і реальністю. Sachs показує: «життя не ідеальне».
• Можна звернути увагу на костюми: Томас часто у темному костюмі чи чистій сорочці — символ стабільності чи очікувань; Агата у більш «повітряному» одязі — символ нового; Мартін носить речі, які виглядають менш декларативно — символ агентності.

Режисерський прийом: ця фаза фільму — поєднання шансів і тривог: Томас не просто обирає Агату, він обирає нову версію себе. Але тут і з’являється розрив між бажаним образом і життям, яке приходить за ним.

Кульмінація та фінал: розрив, самотність, переоцінка

• У фінальній фазі відбувається ряд ключових моментів: Аборт Агати (про який Томас не повідомив Мартіна), рішення Мартіна більше не супроводжувати Томаса до Венеції, їхній остаточний розрив.
• Заключна сцена: Томас катається велосипедом по Парижу, сам, без паралелі з Мартіном чи Агатою. Камера залишає його на задньому плані в великій міській площині — символ самотності, навіть коли бажання було.
• Sachs тут не дає чіткого вирішення: чи Томас «знайшов себе», чи загубив. Він просто є — і життя рухається далі. Це не фраза «він зрозумів», а «він залишився з наслідками».
• Повідомлення виробничої групи: фільм отримав рейтинг NC-17 у США, що режисер назвав «формою культурної цензури». Це говорить про те, що Sachs свідомо зробив фільм, який ставить під сумнів усталені межі у зображенні сексу й стосунків.

Режисерський урок: фінал не пропонує «щасливого кінця». Він пропонує продовження — життя після вибору. І це життєво. Sachs має чітку позицію: ми не можемо просто обирати бажання і жити далі без слідів.

---

6. Теми, мотиви, символи

• Бажання vs. стабільність: Томас живе в стабільному шлюбі, але прагне іншого. Режисер підкреслює, що бажання не завжди зламова сила, а іноді — інерція, яка руйнує.
• Моногамія та її передумови: Мартін і Томас представляють пару з багаторічним досвідом. Але коли межі зсуваються, видно, що їхня договірність була не така ж міцна, як здавалося.
• Сексуальна та емоційна текучість: Томас має стосунки з чоловіком, а потім з жінкою — фільм не робить з цього «скандалу», але ставить на рівень дослідження.
• Влада та контроль: Режисер-персонаж Томас керує знімальним майданчиком, але не може контролювати своє життя. Метасимволіка.
• Простір міста: Париж не просто локація, а соціальний/естетичний фон. Це модерний світ, де чоловіки, жінки, пари, студії, вечірки співіснують — але й викликають відчуження.
• Мовчання і слова: Важливими є не тільки погляди, але й промовчання. Наприклад, агата не кричить, коли йде — вона просто йде. Це режисерський вибір Sachs.

---

7. Операційні деталі: операторська й монтажна робота

• Часті довгі кадри, де герой просто перебуває у просторі — без діалогу. Це дає можливість глядачу відчути стан часу, очікування, неспокою.
• Монтаж не завжди прямолінійний: Sachs дає пропущені періоди, час, що минув. Ми не бачимо всієї історії «з нуля до кінця». Це створює ефект життя, що йде «між кадрами».
• Звуковий дизайн: вечірки, танцювальні зали, нічне місто — звук використовується як текстура емоції, не як драматичний засіб.
• Кольорова гама: теплі відтінки вечірок (натяк на еротичність), холодні / нейтральні домівки (символ «безпеки»). Томас часто у темному одязі „контролера“, Мартін у світлішому — естетика підсилює характери.

---

8. Актуальність для ЛГБТ+ тематики та сучасності

• Незважаючи на те, що в центрі — чоловіча пара, фільм не обмежується тільки «гей-історією». Sachs хоче показати: це просто історія про людей із бажанням, цілями, страхами.
• Фільм порушує питання: чи можна бути у відданих стосунках і одночасно відчувати інший тип бажання? Це особливо резонує у сучасному контексті, коли стереотипи обмежують багатогранність сексуальних і емоційних режимів.
• NC-17 рейтинг у США підкреслив, що навіть сьогодні секс і бажання між чоловіками ще можуть викликати культурну опозицію. Sachs назвав це «культурною цензурою».

---

9. Особистий вплив і ваш погляд

Як глядач, ви можете звернути увагу на такі моменти:

• Коли Томас каже «я відчув щось, чого давно не відчував» — це не просто кліше, а точка перелому. Відзначайте, як музика, камера та світло підтримують цей момент.
• У сцені, коли Агата вирішує піти — зверніть увагу, як змінюється її положення в кадрі: раніше вона була в центрі з Томасом, потім — окремо.
• У фіналі: самотній Томас на велосипеді. Не драматичні титри, а буденний рух. Це символ того, що життя продовжується, навіть коли взаємини завершуються.
• Подумайте про те, яку роль відіграє Мартін — він не просто потерпілий. Його реакція тиха, але значуща. Його шлях — окремий.

---

Кінцева оцінка

«Passages» — це не легкий романтичний фільм, який дає відповіді. Це фільм-дослідження: бажання, зв’язків, втрат, свободи та меж. Він показує, що бути у стосунках — це не просто бути разом, а вибір, постійна робота, іноді — прощання. І, що важливо, він ставить питання: чи можна однаково бажати чоловіка та жінку? Чи можна бути улюбленцем і жити з наслідками цього вибору? Чи можна бажати свободи і одночасно безпеки?

Для українського глядача цей фільм може слугувати одним із прикладів сучасного квір-кіно, яке не спрощує ситуацію, а дає простір емоціям, тілесності, амбівалентності.